Висновки «Як захистити суддів від зовнішнього політичного, економічного та соціального впливу та від насильства, з огляду на повагу до рішень суду та соціального статусу суддів» (Перша Комісія МАС, 1990)

29 країн взяли участь в роботі комісії та відправили письмові відповіді на питання президента. Результатом плодотворного обміну думками, що проходив в Хельсінкі 18, 19 та 20 червня 1990 року стали наступні висновки:

Першим питання було визначення ступеню неупередженості та витриманості, що має бути притаманний судді. Це питання розглядалося з одного буку з точки зору їх участі в соціальному житті, особливо членства в різних Асоціаціях, клубах, таких як Rotary, клубах та групах благодійного або релігійного спрямування , спортивних клубах, та з іншого боку з точки зору їх залучення до політичної діяльності.

Думки сильно розділилися, особливо щодо суддів, втягнутих в політичну діяльність.

В деяких країнах, така діяльність повністю дозволена, але в Інших суворо заборонена. Але навіть в останніх країнах, бувають випадки, коли деякі судді самі, або як члени групи, Асоціації, незважаючи на заборону, висловлюють свою політичну позицію невербальними методами.

Члени Комісії зазначили, що навіть у суто юридичних питаннях можна знайти політичний підтекст, і членство в політичній партії вимагає слідування специфічній політичній лінії, до того ж політична партія вимагає від своїх членів дотримання цієї лінії що обов'язково підриває незалежність та неупередженість правосуддя:

Припускається, що незалежності та повної неупередженості важко досягти, але необхідно зробити все для досягнення таких цілей.

Необхідно зрозуміти, що в очах суспільство недостатньо, щоб суддя був неупереджений, його мають сприймати як неупередженого.

До того ж, зрозуміла, що така вимога по різному сприймається в в різних країнах та в різні часи.

Комісія відмітила, що в тих країнах, де різниця між поглядами політичних партій є значною, особливо це стосується країн, що розвивається, громадяни більш несприятливо ставляться до суддів - членів політичних партій.

Таким чином досить важко розробити загальне правило в цій сфері. Що стосується участі в культурних, спортивних та інших об'єднаннях, Комісія вважає що судді повинні вести нормальне життя, але в той час уникати стосунків, що можуть їх компрометувати.

Оскільки судді не можуть жити ізольовано, то вони повинні обачніше ставитися до кола своїх знайомих.

Незважаючи на те, що не в кого не виникає сумніву, що судді повинні брати участь в благодійних об'єднаннях, але, тим не менш, вони не повинні брати на себе фінансову відповідальність, наприклад бути казаначеем.

Друге питання, яке жваво обговорювалося всіма членами Комісії стосувалося засобів, якими судді можуть скористатися, якщо вони стали об'єктами злих нападів, в усній чи письмовій формі, в пресі або на телебаченні.

Потрібно наголосити, що сова йдеться не про критику судових рішень, яка є проявом лише різних точок зору. Така критика є нормальною, і не повинна викликати негативної реакції суддів.

Йдеться про злобні, несправедливі випади, що принижують честь та репутацію суддів. Однак не завжди легко провести грань між цими двома явищами. Деякі члени зазначили, що в їх країнах ця проблема майже не існує. Суддів в цих країнах поважають, і преса не сприяє таким нападкам. В деяких інших країнах, ситуація, на жаль, абсолютно інша.

На жаль, в деяких випадках, такі нападки дозволяють собі члени парламенту. Всі члени погодились, що суддя що є цілю таких нападків не може особисто себе захистити. До того ж засоби, якими він може користуватися будь то право висловитися через пресу, подання цивільного позову чи кримінальної справи не дають бажаного результату. Використання права відповіді частіше приводить до подальших, ще більш неприємних нападків. Цивільні справи розглядаються досить повільно, та навіть може бути ризикованими, оскільки суддя буде опасатися звинувачення в упередженості. Теж саме стосується і кримінальних справ.

Однак, необхідно знайти вирішення цієї ситуації з двох причин:

• Побоювання опинитися в ще гіршій ситуації може заставити суддів стримуватися і не реагувати на закиди зловмисників (політиків, журналістів, тощо). Таке ставлення ставить під загрозу авторитет і незалежність судді,
• Якщо такі напади будуть чисельними то вони можуть підірвати довіру суспільства до судів.

Отже з цих причин такі напади є недопустими. Але тим не менш, Комісія не найшла рішення, з яким би погоджувалися всі її члени.

Деякі члени Комісії вважають, що завдання захищати суддів має бути покладене на суддівські асоціації, які мають законодавчо (або іншими чином закріплене) право на такі дії, а навіть і на зверненя до суду.

Інші вважають що суддів мають сами займатися проблемами свого захисту, можливо навіть за допомогою вищестоящих суддів, таких як Верховний Суд. Окремі члени комісії висловлюються за те, щоб підходити до цього стримано і взагалі не реагувати на такі закиди, для того щоб не привертати до них зайву увагу; принаймні коли кампанія в пресі вже почалася, ці члени зауважили що такі напади мають бути підставою для відкриття кримінальної справи за ініціативою Головного Прокурора (Голови служби державного звинуваченя).

Така процедура існує в деяких країнах загалного права.

І нарешті, окремі члени Комісії наголосили, що реакція на такі закили має бути швидкою і ефективною, оскільки тільки така реакція позитивно сприймається публікою.

Отже, можна зробити висновок, що всі члени Комісії погодилися з необхідністю реагувати на образливі випади, але форми такої реакції можуть ріщнитися. Третя питання, яке розглядалося Комісією, це питання захисту суддів від тероризму та бандитизму (інших злочинних посягань - пер.)

Представник Тунісу зауважив, що в його країні це питання прямо регулюється законодавством.

Але більшість інших країн, що надіслали доповіді до Комісії вказали, що вони не мають спеціалних норма з цього приводу. Деякі члени вказали, що їх асоціації піднімали ці питання перед Урядами своїх країн, зокрема питання відшкодування шкоди суддям, що стали жертвами злочиних дій. Представник Канади зауважив, що згідно з законами його країни, дружина (чоловік) судді, що постраждав від злочинних дій, отримують пенсію у розмірі заробітної плати судді до виходу часу його у відставку, а потім його пенсію. Всі члени Комісії підтримали думку про те, що компенсація має виплачуватися в будь-якому разі. Деякі члени Комісії додали, що бажано, щоб це правило діяло і для осіб, що допомагають судді у роботі (помічники, консультанти, особисті секретарі - пер.)

І нарешті деякі члени комісіх зауважили, що в деяких країнах для того щоб завадити присяжним та судді винести рішення по кримінальній справі, були здійсненні терористичні акти.

У Франції, як зауважив представник цієї країни, можливо взагалі приййдеться відпровлятися від системи журі присяжних, оскільки особи, що обрані присяжними, побоючись можливих переслідувань, знаходять всі можливі нагоди щоб уникнити участі в засіданн журі.

Представник Італії пояснив, що в його країні можливе винесення рішення без участі присяжних. А делегат від Великобританії зауважив, що в Північній Ірландії, через велику терористичну загрозу, взагалі відмовилися від журі присяжних, такі справи розглядаються суддею першої інстанції одноособову, і трьома суддями апеляційної інстанції.

Це підкреслює, що такі акти підривають незалежність суддів, та не повинні допускатися.