Висновки «Призначення та соціальний статус судді» (Перша Комісія МАС, 1988)
Двадцять чотири країни надіслали до Комісії свої відповіді на питання анкети, шо була їм розіслана.
В цих доповідях описується ситуація , що склалася з цього питання в кожній країні, і вони стали базою для обговорення цього питання членами Комісії.
Перше питання, що було обговорене - це питання того, чи слід брати до уваги моральні якості людини, що є кандидатом на посаду судді, а якщо так, то яким чином це питання має регулюватися?
В законодавстві більшості країн не міститься спеціального положення, що б регулювало це питання. Тим не менш, в законодавстві однієї з країн, що досліджувалися, є положення про те що, особа не може претендувати на посаду суді, якщо вона була визнана винною в шахрайстві (або звинувачена за наклеп-пер.) принаймні до того часу, поки вона не буде реабілітована.
Також постає питання, чи допустимим є те, що особа яка була засуджена за скоєння злочину може номінуватися на посаду судді.
В процесі дослідження стало зрозумілим, що це питання неможливо прояснити без кваліфікованого дослідження. Якщо злочин, який скоїла особа, був дуже серйозним, то навіть після реабілітації вона не повинна мати можливість стати претендентом на посаду судді. Але якщо діяння було невеликої тяжкості, було результатом помилки, скоєної у молодому віці, діяння було скоєне дуже давно, то на це не повинно звертати велику увагу.
При розгляді цього питання, головним критерієм має бути те, настільки це може вплинути на довіру до судді, тобто на повагу, який суддя повинен внушати сторонам по справі. Тобто головна увага має приділятися тому, щоб авторитет правосуддя і довіра громадян до нього не піддавалася загрозі Вирішення любого конкретного питання в цій галузі має базуватися на цьому принципі.
Частина 2
Друге питання стосується методу добору суддів. Яким саме способом влада, на яку покладено це завдання, робить відбір кандидатів на посаду судді?
В різних країнах є різні способи вирішення цього питання. Деякі країни спираються на результати іспитів, проведений на конкурсній основі. Інші країни беруть до уваги практику роботи в адвокатурі, або досвід стажування в суді ( в якості ученика судді чи стажера).В той час як інші країни мають спеціалізовані учбові заклади, спрямовані саме на підготовку судді. В деякий країнах ці методи приміняться одночасно, тобто кандидат проходить конкурсний відбір, а потім додатково проходить навчання в спеціальній школі чи стажування в суді. Також в деким країнах є практика (інколи ще можна назвати "окремим набором"), коли особи, які не проходили конкурсу чи спеціального стажування (чи формальної практики) призначаються на посаду судді.
Друге питання тісно пов'язане з третім, яке глибоко вивчалося комісією: хто або який орган виносить рішення про призначення та які саме міркування (доводи) приймаються до уваги особою (органом), що уповноважена приймати таке рішення.
Головним завданням було зрозуміти - чи приймаються до уваги політичні міркування при прийнятті рішення про призначення судді. В результаті дослідження було виявлено, що існує багато різних систем.
В більшості країн є певний орган, який вирішує питання призначення суддів: Уряд, чи Комісія, або Рада за рекомендацією судових органів. В Деяких країнах судді обираються народом або парламентом. Зокрема, так відбувається в більшості кантонів Швейцарії.
Також слід мати на увазі, що яке країни, в яких переможець у конкурсі на зайняття посади судді, гарантовано стає суддею після перемоги.
В реальному житті, якщо призначення знаходиться у компетенції Уряду, то часто, але не завжди, відчувається сильний вплив політичних партій.
Така система має великий недолік, оскільки рішення часто приймають з політичних міркувань без огляду на конкретні якості окремих кандидатів.
Але слід визнати, що в цій системі є і деякі переваги, оскільки вона забезпечує певний плюралізм думок серед суддівського корпусу.
Такий плюралізм також може бути забезпечений і змагальною системою, але з іншого боку і не дозволяє взяти до уваги людські та психологічні якості кандидата.
В цьому випадку необхідно, щоб таке призначення здійснювалося після довгого періоду стажування, оскільки це дозволяю висвітлити саме ці якості. В цій темі ми не розглядали питання призначення діючих суддів, а також інше питання їх діяльності. Також існують країни, де призначення суддів здійснюється спеціальним органом, що повістю або частково складається з суддів, які обираються своїми колегами для цієї мети.
В цілому така система має переваги перед призначенням суддів урядом (політичними партіями), оскільки дозволяє оцінити якості претендента, які необхідні для роботи судді, але в деяких випадках призводить до деякого консерватизму, що шкодить судовій системі.
Підсумовуючи такий обмін думками можна сказати, що в деяких країнах не виникає жодних проблем в незалежності від того яка система призначення запроваджена, інші ж стикаються з проблемами політичного тиску чи з ризиком загострення консерватизму. З іншого боку в деяких країнах є скарги на сильний політичний вплив, який завдає шкоди довіри до суддів.
Єдине задовільне рішення, на нашу думку - це дозволити суддям 7і!. безпосередньо, або через участь в незалежному органі, що складається з^суддШ (чи має більшість суддів у своєму складі) надавати поради щодо призначення, а власне призначення залишити у компетенції урядових органів, але зобов'язати останні давати пояснення, якщо рішення прийняте всупереч рекомендаціям суддівського корпусу.
Частина З
Четверте питання, яке вивчала комісія стосується бюджету суддівської влади та заробітних плат суддів.
Зрозуміло, що формування бюжету залежить здебільшого від Парламенту, але в деяких країнах судові органи можуть надавати йому рекомендації. В більшості країн парламент та уряд вирішують це питання без консультації з органами судової влади.
Такке становище було одностайно розкритиковане Комісією. Участь органів судової влади в цьому процесі, надасть можливість, витребувати нормальним шляхом всі необхідні для функціонування судової влади матеріали, і, в часи коли збільшується роль технологій, також отримати сучасне технічне забезпечення.
У випадку ж заробітною платою суддів , то Комісія одностайно і палко стоїть на тій позиції, що всі можливі зусилля мають бути вжиті для того щоб судді не були розчаровані рівнем їх заробітної плати, не отримували зарплатню просто як гарні юристи, іншими словами судді мають отримувати зарплату, що можна співставити з доходами представників інших гілок влади.