Висновки «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (Валль де Браво, 31 жовтня - 4 листопада 2004)

1. Перш за все. відповідальність за гідну поведінку та дотримання правил етики лежить на самому судді, отже його поведінка як приватна так і публічна ніколи не повинна суперечити принципам незалежності, неупередженості та цілісності суду.

2. В сучасному суспільстві писані принципи етики (включаючи принципи поведінки) є корисним засобом, яким керуються судді в своєї діяльності. Також вони є корисними для підтримки довіри суспільства до судової системи.

З. В деяких країнах принципи етики закріплені на законодавчому рівні. В інших країнах вони узагальнюються радами суддів, суддівськими асоціаціями або іншими професійними органами у кодексах, які не мають законодавчої сили.

4. Якщо судді бажають підтримувати свою незалежність то вони повинні дотримуватися принципів етики, які захищатимуть суддівську незалежність від стороннього впливу, урядового та неурядового. Таке дотримання є корисним для підтримки довіри суспільства до судової системи.

5. Деякі принципи етики можуть не рекомендувати або навіть категорично забороняти вчинки, які фактично не суперечать закону. Такі принципи існують для того, щоб суддя був поза підозрою і надихають на дотримання найвищих стандартів.

6. Не слід плутати принципи етики та дисциплінарні правила поведінки суддів. Навпаки, потрібно визнати, що етичні принципи походять з професійного досвіду всіх суддів і закріплюються для того, щоб підвищити рівень правосудця в цілому і сприяти розумінню роботи суду. Принципи етики також допомагають розвитку суддівської культури яка сприяє суспільному порозумінню.

7. Писане правило етики має бути підготовлене та/або прийняте-судовими органами. Тим не менш судді можуть взяти до уваги міжнародні норми суддівської егики та норми, прийняті в їх суспільстві.

8. Структура і зміст будь яких принципів етики має бути узгоджені в кожній країні з власними традиціями і досвідом. Кодекси етики або етичні настанови прийняті в різних країнах можуть слугувати моделлю для інших країн при впровадженні власних кодексів етики та етичних настанов. (З цього приводу рекомендуємо звернутися до універсальної хартії судді 1999 року та Бангалорських принципів поведінки суддів 2002 року).